День чорнобильської трагедії – International Chernobyl Disaster Remembrance Day

26 квітня 1986 року сталася найбільш серйозна техногенна катастрофа в історії цивільної ядерної енергетики – о 1 год. 23 хв. за київським часом, з різницею у дві секунди, відбулись два вибухи на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС, в результаті яких сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря, склала 50 мільйонів кюрі, що в 30-40 разів більше, ніж під час вибуху бомби в Хіросімі в 1945 році.

В історії багатостраждального українського народу чимало скорботних дат, спогад про які пронизує серце гострим болем. Одна з них – 26 квітня 1986 року, коли над квітучим Поліссям здійнявся у нічне небо зловісний вогонь радіаційного вибуху.

Слід від цієї трагедії й досі несе наша земля, його відчуває кожне наступне покоління, воно залишається сірим смутком в наших серцях…
Минають роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей. Ще довго ми будемо відчувати на собі наслідки трагедії, ще довго чутимемо її дзвони.

Враховуючи масштаби біди, яка прийшла до людей в той день, ще більш моторошно зараз, під час війни, що на нашій планеті може існувати ціла псевдоімперія, яка вважає, що можна маніпулювати ядерною загрозою, наче це якась локальна зброя… Лякає їх необізнаність, зашореність та агресія, які плекаються самовпевненою владою вже багато поколінь… Таке не так просто викорінити зі свідомості і, звісно ж, недостатньо вивчити та неможливо зрозуміти, як жити в гармонії зі світом, якщо не донесли до мозку правдиву інформацію з дитинства, а постійно викривляли поняття добра та зла.

Московити можливо й здогадуються, що ядерна загроза – це щось дуже небезпечне, але явно не розуміють, що це – Смерть, яка зазирає у кожну шпаринку, до якої зможе дотягнутися.
Якби це було не так, то вони б не захоплювали наші атомні станції, не відправляли б своїх військових в забруднені зони навколо Чорнобиля, не підготували би все до удару бомбами, показуючи, що готові натиснути на криваву кнопку, яка в одну мить знищить шанс на здорове майбутнє нашої планети та й усього людства загалом.
Наш земний уклін, довічна вдячність усім, хто брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, боровся з лихом, щоб врятувати якомога більше людей ціною власного здоров’я або навіть життя.
Щира вдячність тим, хто займається відновленням зони відчуження та захистом суспільства і природи від шкідливого впливу радіації.

Ми обов’язково переможемо, звільняючи Землю від чорної хворобливої плями, яка випадково утворилася біля наших кордонів і, після декількох століть розростання, зараз намагається поглинути й нас. Ми переможемо і продовжимо заліковувати рану, яка залишилася на тілі Природи після Чорнобильської трагедії, заради здорового майбутнього усієї Землі.