День Незалежності України

24 серпня 2023 року наша Ненька-Україна святкує свій офіційний 32-й День Незалежності.

Його намагаються знищити в полум’ї війни, але віра в свою державу і гордість за націю переповнюють сьогодні серця кожного українця.

Нехай на карті сучасності наша незалежна країна ще досить молода, люди в усьому світі вже поінформовані про те, що історія нашої державності сягає своїм корінням набагато глибше в давнину і наші пращури, що жили на цій землі, ще з племенного періоду виділяли власні території-україни та відзначали себе як окреме об’єднання/націю.

Іменник край із значенням «відрізок, шматок; шматок землі» був ще у спільнослов’янській мові (*kraj’) і нині відомий багатьом слов’янським мовам. Оскільки слов’янські племена споконвіку мали свої території, які здебільшого відділялися природними рубежами (річками, лісами, болотами), давньослов’янське слово край «відрізок, шматок землі» набуло нового значення — «територія, що належить племені», а згодом також і значення «крайня межа території племені, початок (або кінець, вся земля) території племені».

На означення простору в праслов’янській мові вживався спеціальний суфікс -ина/іна/їна (dol + yna/ina = dolyna «долина», nyz/niz + yna = nyzyna «низина»). За цим самим зразком ще в праслов’янський період утворилося і слово країна (kraj + ina) у значенні «територія, яка належить племені».

Тобто ще в ті далекі часи, людина, яка прибула кудись з наших земель, зазначала, що вона живе у своїй країні, звідси й перші історичні згадки України (u+kraj+іna).

У період феодальної роздрібненості Київської Русі (з XII ст.), коли від неї почали одне за одним відділятися незалежні князівства, слово “україна” набуло значення “князівство”.

Коли ж московити зі своїм царем петром вирішили вкрасти культурну спадщину нашого народу, назвавши свою країну співзвучною назвою до Київської Русі (як ми добре знаємо, вони не мають такої давньої та славної історії, яка є у нашої Батьківщини), з’явилися незадоволені цим фактом люди і, відповідно, перші згадки власної назви України як окремої держави. Ще тоді наші пращури хотіли відмежуватися від чужого формування цього псевдонароду, як робили в племінний період з усіма чужинцями.

Отже, все частіше в записах історики та подорожуючі починають зазначати, що вони родом з України, яка є їхньою історичною батьківщиною і не пов’язана з новосформованою московською державою (одним з першим офіційно записав назву гетьман Б.Хмельницький, хоча вже до того вона зустрічалася в іноземних хроніках). Пізніше назва Україна вже остаточно закріпилася офіційно і є незмінною багато століть.

Незалежність… так багато всього приховано в цьому слові для нашого народу… боротьба, свобода, право на власну землю, думки, мрії, розвиток. Вона вистраждана та виплекана сотнями поколінь українців, які по цей день, через гарне геополітичне положення та родючі землі, вимушені доводити загарбникам свою силу та єдність; вона є одним з найважливіших показників самобутності та досягнень нашої держави, що живе в незламності своїх доньок та синів вже не першу тисячу років.

Щиро вітаємо всіх з державним святом, яке нагадує нам про єдність і вказує дорогу у світле майбуття. Знаємо, що, після беззаперечної перемоги, знову прийде час розквіту, нових досягнень та добробуту, тому бажаємо усім мирного неба, родинного затишку та втілення заповітних мрій.

Любимо тебе, наша єдина, неповторна, прекрасна, Україно! Ти завжди є та будеш, а вороги обов’язково згинуть, як роса на сонці! З Днем Незалежності!

З найщирішими побажаннями,

директор Т.Капуста та колектив ЦПКВГ